М-19 Біологія

Виконані завдання надіслати на електронну пошту

nataliasuhina15@gmail.com до 04.05.2020

30.04.2020

Лекція (2 год.)

Тема 6.3. Профілактика захворювань людини.

Опрацювати: Біологія 11 клас (за посиланням «Підручники»), с.76-89, §§22, 23, лекційний матеріал

https://drive.google.com/file/d/1PiUPXT85fn7p4hKmixKD7f9tZUTvNrwE/view?usp=sharing

Виконати (письмово):

1. Які захворювання називають неінфекційними?

2. Які неінфекційні захворювання є найбільш поширеними?

3. Яких заходів профілактики слід дотримуватися у випадку неінфекційних захворювань?

4. Чому, на Вашу думку, перше місце за кількістю хворих серед неінфекційних захворювань займають саме серцево-судинні захворювання? 

5. Чому, на Вашу думку, кількість захворювань на рак суттєво збільшилася у останні роки?

6. Які захворювання називають інфекційними?

7. На які групи поділяються інфекційні захворювання?  

8. Які існують шляхи зараження інфекційними захворюваннями?

9. Чому грип або вітряну віспу не лікують за допомогою антибіотиків?

10. До яких наслідків може призвести масова відмова від вакцинації?

11. Наприкінці XIX століття на території України в середньому до 15 років доживала лише третина дітей. Із чим це було пов’язано?

12. Що треба робити, щоб знизити ризик зараження новим коронавірусом COVID-19?

НЕІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЮДИНИ

Неінфекційними називають незаразні захворювання, розвиток яких не пов’язаний із будь-яким інфекційним агентом. Причини розвитку цих захворювань можуть бути різними. Частково вони мають спадкову природу. Значна частина виникає під впливом факторів навколишнього середовища, а деякі є наслідком порушення здорового способу життя і шкідливих звичок (куріння, алкоголізм тощо). Та найчастіше розвиток неінфекційних захворювань є результатом дії комплексу генетичних, фізіологічних, екологічних та поведінкових факторів.

Значення неінфекційних захворювань

За даними ВООЗ (2018 рік), щорічно у світі від неінфекційних захворювань помирає 41 млн людей, що становить понад 70% усіх смертей у світі.

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями є захворювання серцево-судинної системи, онкологічні захворювання, респіраторні захворювання (наприклад, астма) та діабет. Їм належить 81 % від кількості всіх неінфекційних захворювань.

Неінфекційні захворювання значно впливають на економіку країни, бо їх лікування коштує великих грошей. Окрім цього, вони стають причиною непрямих втрат, бо люди, які страждають від таких захворювань, дуже часто повністю чи частково втрачають працездатність.

Заходи профілактики неінфекційних захворювань

Заходи профілактики неінфекційних захворювань спрямовані на зниження факторів ризику. До таких факторів належать куріння, ожиріння, вживання алкоголю, недостатня фізична активність. Найкращим профілактичним заходом для таких захворювань є здоровий спосіб життя.

Не менш важливою для профілактики неінфекційних захворювань є рання їх діагностика. У багатьох випадках виявлення захворювання на ранній стадії дозволяє вчасно вилікувати його. А от пізніші стадії можуть погано піддаватися лікуванню або взагалі бути невиліковними. Для виконання ранньої діагностики велике значення має обстеження груп ризику. Її успіх також залежить від кваліфікації лікарів та наявності відповідної діагностичної апаратури й інших діагностичних засобів.

Суттєвим фактором, який сприяє розвитку багатьох неінфекційних захворювань, є довготривалий стрес. Найбільше від цього страждають нервова і кровоносна системи. Тому один із важливих напрямів профілактики таких захворювань — запобігання тривалому стресу.

Інфаркт міокарда — це захворювання, яке спричинене загибеллю ділянки серцевого м’яза внаслідок порушення кровообігу. Клітини, що залишилися без кровопостачання, гинуть та замінюються сполучною тканиною, нездатною до скорочень.

 

Причини інфаркту міокарда

• тромбоз (перекриття судини згустком крові — тромбом)

• раптове зниження артеріального тиску

• спазм судини

• вроджена вада серця

Ознаки інфаркту міокарда

• довготривалий біль у грудях; він є досить сильним, може віддавати в руку, шию чи спину

• раптове прискорення або уповільнення пульсу

• потовиділення, нудота; людина може відчути запаморочення, їй стає важко дихати

• дискомфорт у тілі — слабкість, біль або неприємні відчуття у тілі під час руху, тремтіння

Профілактика

• відмовитись від шкідливих звичок; куріння та зловживання алкоголем підвищують ризик інфаркту міокарда

• контролювати вагу тіла; у людини із зайвою вагою посилюється навантаження на серце, збільшується ризик захворіти на цукровий діабет

• час від часу перевіряти артеріальний тиск, кількість глюкози і холестерину в крові

• знизити кількість стресу та надавати перевагу активному відпочинку

Перша допомога у випадку інфаркту

• викликати швидку допомогу

• перевірити ознаки життєдіяльності

• перевірити дихання

• повернути на бік, забезпечити вільний доступ повітря

Інсульт — це гостре порушення мозкового кровообігу, що призводить до пошкодження та загибелі нервових клітин. Інсульт може бути ішемічним (виникає внаслідок перекриття судини) та геморагічним (крововилив у мозок унаслідок розриву судини).

 

Причини ішемічного інсульту

• тромбоз (перекриття судини згустком крові — тромбом)

• раптове зниження артеріального тиску

• спазм судини

• вроджена вада серця

Причини геморагічного інсульту

• важка травма

• вроджені вади (слабкі стінки судин)

• стійке підвищення кров’яного тиску (артеріальна гіпертензія)

Ознаки інсульту

• раптова слабкість, параліч м’язів обличчя або кінцівок, переважно з одного боку

• порушення мовлення

• стрімке погіршення зору

• несподіване запаморочення, втрата координації або рівноваги

• гострий головний біль без будь-якої причини

 

Профілактика

• відмовитись від шкідливих звичок; куріння та зловживання алкоголем підвищують ризик інсульту

• час від часу перевіряти артеріальний тиск; у людини, яка слідкує за тиском та здійснює заходи для підтримання його в нормі, ризик інсульту значно нижчий

• знизити кількість стресу та надавати перевагу активному відпочинку

Перша допомога у випадку інсульту

• негайно викликати швидку медичну допомогу

• хворого покласти, під голову і плечі підкласти подушку

• розстебнути комір, ремні, зняти вузькі речі

• забезпечити доступ свіжого повітря

• за можливості поміряти кров’яний тиск

Цукровий діабет — хронічне захворювання, що виникає через нездатність клітин організму засвоювати глюкозу. Він може виникати через недостатню кількість гормону інсуліну як наслідок загибелі бета-клітин підшлункової залози, які його виробляють (цукровий діабет І типу - інсулінозалежний). Також глюкоза не може засвоюватися в разі зниження чутливості клітин тканин до інсуліну (цукровий діабет II типу - інсулінонезалежний).

Причини цукрового діабету

• спадкові порушення роботи підшлункової залози, за яких інсулін утворюється в недостатній кількості або не утворюється взагалі

• пошкодження клітин підшлункової залози, за яких інсулін утворюється в недостатній кількості

• набута резистентність до інсуліну, за якої утворений інсулін не сприймається організмом

• вірусні інфекції — гепатит, вітряна віспа, грип,— одним із наслідків яких може стати діабет

• висока ступінь ожиріння в деяких випадках також призводить до діабету

Ознаки цукрового діабету

•Високий рівень глюкози в складі крові

•Повільне загоєння ран

•Втрата ваги

•Часте сечовипускання

•Постійна спрага

•Постійний голод

•Періодично виникаюча нудота

•Розмитий зір

•Слабкість

•Тремтіння рук

 

Профілактика

• час від часу перевіряти рівень глюкози в крові; це допоможе раніше виявити діабет та уникнути ускладнень

• контролювати вагу тіла; у людини з ожирінням значно вищий ризик захворіти на діабет

• своєчасно лікувати вірусні інфекції, запобігати виникненню ускладнень

• знизити кількість стресу та надавати перевагу активному відпочинку

ІНФЕКЦІЇ ТА ІНВАЗІЇ ЛЮДИНИ

Крім неінфекційних, у людини бувають інфекційні захворювання і паразитарні інвазії. Інфекційними захворюваннями називають хвороби, які спричиняють паразитичні організми. Частіше цей термін застосовують у більш вузькому розумінні, називаючи інфекціями захворювання, збудниками яких є віруси або бактерії. Захворювання, збудниками яких є еукаріотичні організми, частіше називають інвазіями, або паразитарними інвазіями. Збудниками інвазій є одноклітинні еукаріоти, гриби або багатоклітинні тварини.

Інфекції та інвазії людини

Тип ураження		Інфекції		Інвазії
Збудники	Віруси	Бактерії	Одноклітинні еукаріоти	Багатоклітинні тварини	Гриби
Захворю- вання	Сказ Грип Кір Гепатит А	Чума Холера Сальмонельоз Гонорея	Малярія Сонна хвороба Трихомоноз	Теніоз Ехінококоз Аскаридоз	Кандидоз Аспергільоз Оніхомікоз

 

Значення інфекцій та інвазій

Інфекції та інвазії займають друге місце серед причин смерті сучасної людини і можуть бути причиною від 20 до 30% смертей. Як і неінфекційні хвороби, ця група захворювань завдає економіці різних країн суттєвих збитків. І ці збитки також не вичерпуються витратами на лікування тих, хто захворів.

Для профілактики таких захворювань потрібні значні витрати (щеплення, дезінфекція, розробка вакцин і ліків тощо). Під час лікування людина не може працювати, а після видужування може потребувати часу на реабілітацію або взагалі частково чи повністю втратити працездатність. А це теж витрати. І зовсім немалі. Ще одна проблема — карантини й обмеження переміщення людей і вантажів в умовах розвитку епідемій.

Класифікація збудників інфекційних захворювань

Існує кілька різних класифікацій збудників інфекційних захворювань. За середовищем проживання збудника виокремлюють сапронози, зоонози і антропонози. Збудники сапронозних інфекцій (правця, легіонельозу) живуть у природних неживих (абіотичних) місцях проживання (ґрунт, водойма тощо). Збудники зоонозних інфекцій (чума, ящур) у природному середовищі живуть в організмах певних видів тварин (гризунів, копитних, кліщів тощо). Збудники антропонозних інфекцій (кір, вітряна віспа) живуть тільки в організмі людини і поза ним через певний час гинуть.

Шляхи зараження інфекційними захворюваннями

Від середовища проживання збудника часто суттєво залежать шляхи зараження людей. Так, зоонозні інфекції здебільшого передаються через переносника (кліщів, комарів, бліх тощо). Сапронозні інфекції називають інфекціями немитих рук, і вони потрапляють в організм оральним шляхом (холера) або через пошкодження покривів тіла (правець).

Антропонозні передаються за безпосереднього контакту через органи дихання (кір) або статеві органи (гонорея).

Можуть бути й інші варіанти. Так, грип передається через органи дихання, а його природним осередком є популяції птахів і свиней. Збудники інвазій (наприклад, гельмінти) можуть потрапляти в організм з їжею (свинячий ціп’як) або за допомогою переносників, наприклад комарів (малярійний плазмодій).

Середовище проживання та шляхи потрапляння в організм збудників захворювань

Захворювання	Збудник	Середовище проживання	Шляхи потрапляння в організм людини
Сапронозні інфекції
Холера	Бактерія	Водойми	Фекально-оральний
Правець	Бактерія	Ґрунт	Через пошкодження шкіри
Ботулізм	Бактерія	Ґрунт	Фекально-оральний
Легіонельоз	Бактерія	Водойми	Повітряно-крапельний
Газова гангрена	Бактерія	Ґрунт	Через пошкодження шкіри
Зоонозні інфекції
Чума	Бактерія	Гризуни (бабаки, ховрахи, пацюки тощо)	Через переносника (блохи), пошкодження шкіри, дихальну систему
Сказ	Вірус	Хижі тварини (собаки, вовки, лисиці та ін.), кажани тощо	Через укуси хворих тварин
Сибірська виразка	Бактерія	Рогата худоба, коні, олені, зайці тощо	Через пошкодження шкіри або слизові оболонки
Грип	Вірус	Птахи, свині	Повітряно-крапельний
Кліщовий енцефаліт	Вірус	Дикі копитні та Інші ссавці	Через переносника (кліщі)
Антропонозні інфекції
Кір	Вірус	Організм людини	Повітряно-крапельний
Черевний тиф	Бактерія	Організм людини	Фекально-оральний
Гепатит А	Вірус	Організм людини	Фекально-оральний
Сифіліс	Бактерія	Організм людини	Під час статевих контактів, через слизові оболонки і пошкодження шкіри
Гепатит В	Вірус	Організм людини	Через кров

Заходи профілактики інфекцій та інвазій

Профілактика цих захворювань може бути неспецифічною або специфічною. Неспецифічна профілактика передбачає заходи, які спрямовані на загальні принципи попередження інфекційних захворювань. Такі заходи можуть бути індивідуальними (загартування організму, дотримання правил особистої гігієни, уникнення зон підвищеного ризику за захворюваннями тощо) або колективними (побудова каналізації, забезпечення медичної допомоги, пропагування медичних знань тощо).

Специфічна профілактика спрямована на попередження конкретного захворювання. Складовими такої профілактики зазвичай є профілактична вакцинація та застосування сироваток. Вакцинація використовується для створення активного штучного імунітету, а сироватки — для забезпечення пасивного штучного імунітету.

Найпростіші заходи профілактики інфекцій та інвазій

Всім бажаю здоров’я!